El politólogo de Ramiz Junus: "El lugar de Rusia en G7 y G20 ocupa silenciosamente Ucrania"
Anteriormente, era el jefe del gobierno de Azerbaiyán, el jefe del parlamento del país, y ahora asesora a los medios estadounidenses y a los centros analíticos como un experto político. La conversación focal con el Sr. Junus tuvo lugar el domingo por la noche 13 de noviembre. Anteriormente, dijeron que la salida de Kherson para la Federación de Rusia es una derrota de reputación. Sin embargo, sucedió.
¿Cómo se percibió esta realidad en el Kremlin? La liberación de Kherson debe considerarse en el contexto de victorias en la dirección de Kharkiv y, en general, los ocho meses anteriores. Mucho dependía del componente militar. El 24 de febrero, todo el mundo se estaba preparando para un Blitzkrig: Rusia, Oeste y muchos dentro de Ucrania, en primer lugar, colaboradores que no creían en sí mismos, en la nación ucraniana, el poder, el ejército.
Pero son las autoridades, el ejército y la gente de Ucrania, habiendo unido esta agenda. Y la dinámica de la información, los mensajes políticos e ideológicos comenzaron a cambiar tanto en Occidente como en Rusia.
Y como sucedió, Rusia comenzó a usar otros elementos del chantaje, la presión, primero el tema del npp de Chornobyl, luego Zaporizhzhya NPP, entonces la historia de los defensores de mariupol (prometió organizar una demostración "prueba"), amenaza de socavar la hidroeléctrica de Kakhovka Planta de energía, contrato de grano, "una bomba sucia". Y todo el tiempo la Federación de Rusia violó el tema de las armas nucleares.
Pero tal chantaje para la Federación de Rusia no tuvo éxito, porque lo principal era el componente militar. Por lo tanto, en Rusia, se declaró la movilización parcial, la ley marcial en las áreas fronterizas. De hecho, es una movilización general y una ley marcial en todo el país. Pero pronto vieron que tales pasos no ayudaron.
La movilización resultó ser una pena: un escape del país casi un millón de personas, y la ley marcial no fortaleció la información, el componente ideológico: los canales de propaganda, por el contrario, estaban confundidos, se enfrentaban entre el Ministerio de Defensa y el Servicio Federal de Seguridad, Ramzan Kadyrov y Yevgeny Priszhan. Este era el fondo de Kherson y, más precisamente, incluso antes de la operación de Kharkiv.
Inicialmente, las victorias de Kharkiv intensificaron la situación. En el espacio de información de Rusia aumentó el estado de confusión. ¿Recuerdas qué microclimas estaba en Astana (en una reunión sobre interacción y medidas de confianza en Asia) y Samarcanda (cumbre de la Organización de Cooperación de Shanghai)? Putin no sintió apoyo. Todos lo miraron y pensaron: si estaba cayendo o no, porque entendieron: Rusia fue derrotada.
Entonces Rusia recibió un segundo golpe, más poderoso, en Kherson. Y en este contexto hay una cumbre de "Grandes Veinte". Y si Putin ganó el coraje de ir a Samarcanda, siempre fue un maestro y se sintió como en casa, pero incluso allí recibió una bofetada de siempre leal a él, no es en absoluto su territorio. Putin solo quería ser aceptado a nivel del líder mundial, ahora no es aceptado allí. En cambio, invitan al invitado honorario del presidente de Ucrania Vladimir Zelensky.
Y en la víspera de la cumbre, plantea la apuesta: dice que no irá si hay Putin en Bali. Y vemos: Putin no va. Es decir, sucede como exigió Zelensky. Putin no va: se da cuenta de que la imagen que se necesita para su reputación, que puede usar para la propaganda interna, no funciona. Y la respuesta a su pregunta en esto: la derrota reputacional en la dirección de Kherson golpeó la imagen de Putin personalmente, en su "modo de victoria".
Putin está acostumbrado al éxito: en Georgia en 2008, en Ucrania 2014, luego en Siria. Hubo expansión en todas partes, en todas partes hegemonía. A nivel político e ideológico dentro del país, sobre la información, en todo el mundo. Y el 24 de febrero, una saliva en una piedra. A veces compara lo que está sucediendo a partir del 24 de febrero, con un juego en la mesa de cartas para la cual Ucrania se sentó.
Todos estos años, el régimen de Putin estaba sentado en una mesa de tarjetas de este tipo: Rusia y un evento colectivo. No invitaron a nadie más al juego, especialmente desde el espacio post -soviético. Porque estos territorios eran los objetos de la política internacional. En 2008, estos jugadores obligaron a Georgia a capitular, y 2014 - Ucrania. Te han visto obligado a entregar a Crimea sin una sola foto. Y cuando te diste cuenta de que fuiste engañado, comenzaste a resistir en el Donbass.
En respuesta, se vio obligado a firmar los acuerdos de Capitulante Minsk. Pero el 24 de febrero de 2022, Ucrania se sentó en esta mesa de tarjetas, no fue invitado. Diré más, a su presidente se le ofreció un avión, diciendo: Dejar el territorio de Ucrania. Pero Zelensky se sentó a la mesa, aunque no tenía apoyo, comenzó a jugar. Es decir, no se rindió, y junto con todo el pueblo ucraniano comenzó a defender a su país, al mismo tiempo aumentando gradualmente las tarifas.
Primero aumentó las tarifas cuando declaró que en el caso de un patio sobre los defensores de Azovstal, e incluso en las jaulas de Mariupol, no habrá negociaciones. Y Rusia dio un paso atrás. Por segunda vez, el presidente Zelensky planteó la apuesta cuando dijo que no negociaría con el actual líder del Kremlin, y emitió el decreto apropiado. Y por tercera vez, cuando declaró que no iría a Indonesia si hubiera Putin. Los tres estanques funcionaron.
Al mismo tiempo, la retórica del evento se volvió más dura: se detuvo en forma. Debido a su heroísmo y determinación, Ucrania se ha convertido en un tema de política internacional, es decir, se convirtió en un jugador completo en esta mesa. Anteriormente, mi natal Azerbaiyán se convirtió en el tema, que ganó en la segunda guerra de Karabakh gracias a la consolidación de su sociedad, el heroísmo de su ejército y, por supuesto, el apoyo militar-político para Turquía.
Además, Azerbaiyán fue apoyado por países como Pakistán e Israel. Me gustaría recordar que Azerbaiyán también ha tenido su protocolo Bishkek desde 1994, su grupo Minsk "OSCE", que nos ha luchado durante treinta años. Todos estos años, el evento colectivo no nos apoyó, porque estuvo de acuerdo con Rusia, tal como acordaron tanto en Georgia como Ucrania. Pero 2020 Azerbaiyán pudo liberar el 95% de nuestros territorios cubriéndose con un "paraguas turco".
Esta victoria proporcionó un tema de Azerbaiyán en política internacional. Y aquellos que no nos han apoyado antes son apoyados hoy. Cuando te conviertes en el tema de la política internacional, muestra tus dientes, comienzas a contar contigo. Y cuanto más llenará la subjetividad de su país, mejor. El mundo esta cambiando. Hasta 1991 era bipolar: tenía la URSS y los Estados Unidos.
Entonces la URSS dejó de existir, pero el mundo unipolar continuó viviendo de acuerdo con las viejas reglas del bipolar. No sucede. Y cuando en 30 años llegó al clímax en forma de agresión de Rusia contra Ucrania, de repente todos vieron con sus propios ojos que el mundo ya no podía vivir de acuerdo con las viejas reglas.
Hoy, es obvio que aparecerá un mundo nuevo y multipolar, donde serán los nuevos centros: Estados Unidos, la UE, China, Turquía con sus estados sindicales, India, Brasil. Aparecerá un nuevo sistema de seguridad. Y, por supuesto, en este nuevo orden mundial, Rusia también será diferente. Rusia está acostumbrada a ganar Putin, pero ahora tenemos que perder en muchos frentes.
¿Cómo responderá el actual maestro del Kremlin a la derrota? Si vemos cómo Putin actuó antes cuando recibió los golpes anteriores, veremos que cada golpe fue más caro. Ahora, como en el ajedrez, el estado de Tsugzwang: cada curso aumenta la posición actual. El fondo de la información también se deteriora: los rusos dijeron que vinieron a salvar, y ahora se insta a las pantallas de televisión a destruir objetos civiles de infraestructura.
¿En qué se diferencia esto de las acciones de la Alemania nazi? Putin tiene dos opciones ahora. El primero es continuar la línea continua, ir al final. El segundo es capitular. No va a capitular y, por lo tanto, intentará actuar de la manera más rígida posible. Pero esto es peligroso porque el país es reputacional, la situación ideológica se destina a aumentar la crisis política. El resultado se dispersará y balanceará en las élites políticas internas en la Federación de Rusia.
Probablemente hay personas a las que les gustaría ir con Prigogin o Kadyrov. Ley de género: cuando se producen eventos globales y grandes problemas en el frente externo en los países totalitarios, la situación dentro del país está aumentando. Pero hasta que Putin no funcione, tanto en el campo de la información como en el mercado extranjero, es importante para él el éxito en el campo de batalla. No es casualidad que haya enviado a Patrushev (Secretario del Consejo de Seguridad de Rusia.
- Ed. ) En Teherán. Probablemente, los emisarios van a Corea del Norte. Tanto China como India pedirán ayuda. Rusia necesita recursos adicionales. Los golpes en octubre sobre los objetos de infraestructura fueron más débiles que los golpes del 24 de febrero.
Si Ucrania no se rompió cuando no tenía apoyo, ¿por qué debería suceder ahora cuando hay mucho más apoyo? Poco antes de nuestra conversación, escuché las palabras del presidente estadounidense Jake Sullivan: prometió un nuevo tramo para Ucrania. Ahora el soporte solo se intensificará. Los resultados de las elecciones en los Estados Unidos muestran que la opinión pública obliga al establecimiento político a poner fin a esta guerra con la victoria de Ucrania.
Los partidarios de Trump que abogaron por el cese del apoyo a Ucrania fueron generalmente fiasco. Los demócratas no perdieron, y los republicanos no ganaron. Ucrania permanece con apoyo de dos partidos. También existe el apoyo de personas independientes, no partidarios de un partido en particular. La antigua y nueva composición del Congreso discutirá sobre temas internos, pero no sobre Ucrania, Estados Unidos irá con usted hasta el final.
Es notable que las declaraciones de los estadounidenses sobre Ucrania se hayan vuelto más fuertes. Por ejemplo, la semana pasada, Sullivan dijo que los Estados Unidos serían liberados por Kherson, y recientemente el ex comandante de las fuerzas terrestres de EE. UU. En Europa, el general Ben Gogess dijo que en enero Ucrania podría liberar a Melitopol y Mariupol, y luego, Crimea. ¿Qué opinas del plan de victoria de Ucrania ya? Ahora estamos hablando de personas bastante informadas.
Te mostré la dinámica del 24 de febrero. Es positivo, ahora está claro qué completará el proceso. Un empate es imposible. Esta guerra debería terminar con la victoria de un lado y la derrota del otro. El punto de no retorno, cuando uno aún podría estar de acuerdo, era viajado: era una noticia de Bucha, Irpen, Mariupol y otros territorios ocupados donde las tropas rusas cometían sus crímenes.
Ahora será posible hablar de algo solo después de la partida del ejército ruso desde el territorio de Ucrania. Durante la Segunda Guerra Mundial con Hitler y su gente, separó las negociaciones, especialmente después de la Batalla de Stalingrado. Pero más tarde, el Teherán ocurrió en 1943.
Creo que, después de su victoria en Kherson en la Cumbre del G-20 en Bali en noviembre de 2022, podría tener lugar una fatídica negociación entre los Estados Unidos y China, como una vez en Teherán en noviembre de 1943, el El futuro de la guerra se decidió en noviembre de 1943. Mirando el mapa, muchos entienden que después del lanzamiento de Kherson, el lanzamiento de Melitopol, Mariupol y luego Crimea puede comenzar.
Cuando los médicos quieren salvar a un paciente con cáncer y metástasis, intentan resolver el problema terapéutica o quirúrgicamente. El problema de la ocupación de Ucrania tampoco es diferente. No es posible liberar a Crimea y Donbas políticamente, tendrá una forma militar. Y dada la ayuda que va hoy en Ucrania, puede hacer tales predicciones con más confianza. Se dijo que Kherson sería liberado a mediados de noviembre. Entonces sucedió.
Si esas personas dicen que no hay razón para creerles. Los expertos militares ucranianos dicen que la liberación de Crimea depende de proporcionar a Ucrania un rango de 300 kilómetros. Ucrania les preguntó durante una reunión en formato Ramstein, pero no lo recibió. No me gusta hablar sobre este tema porque no sé lo que tienes y qué no. Cuando el aeródromo fue bombardeado en Crimea, tampoco tenías algo.
¿Como paso? Los extraterrestres lo hicieron, ¿alguien fumó sin éxito? Tiene un problema de 40-60 km, hay una solución. Habrá una tarea para resolver problemas distantes, habrá algo. Su liderazgo militar está trabajando con el liderazgo militar estadounidense las 24 horas del día. Y no solo a través de Ramstein, sino también a través de la sede operativa del Pentágono. Cada país, excepto Ramstin, tiene su propia sede operativa, que se trata de Ucrania.
Y en un centro operativo tan, Estados Unidos opera generales de estrellas de alto riesgo, y, curiosamente, nadie sabe quién está a cargo de este centro. Pero no puede dudar de que este centro es claramente consciente de que Ucrania se necesita hoy, mañana, el día después de mañana.
¿Cómo sucedió que Ucrania se sentó para la mesa de la tarjeta mencionada? ¿Es personalmente un mérito del presidente de Zelensky o Ucrania? ¿Y cómo aumentará la subjetividad de Ucrania? Lograste sentarte para esta mesa gracias a la consolidación de tu sociedad, las autoridades, el ejército y el pueblo. Cuando su casa no ha sido híbrida, sino una guerra real con el principio "o hoy o nunca", todos ustedes se unieron.
Su presidente, que fue votado en las elecciones por más del 70% de los votantes, ha sido decentemente: dijo al presidente de América: "No necesito un taxi, necesito un arma". Zelensky se quedó en el país. Él es el líder de este país, lo demostró como un ejemplo personal. Tu ejército demuestra un verdadero heroísmo, y también fue consolidado por tu general Zaluzhny. También es el héroe de tu país que está en el momento correcto en el lugar correcto.
Todo su país, ucranianos de oeste a este, olvidó la geografía, comenzó a formarse como una sola nación, usted unió. Y su consolidación permitió a sus soldados avanzar sin pensar en la retaguardia sin pensar que alguien puede poner un cuchillo en la espalda. Su liderazgo político se comporta decentemente. Realmente me gustó cómo su presidente en sus discursos a los parlamentos de Italia, Francia, el Reino Unido, el Congreso de los Estados Unidos presionó al mundo, lo deprimió, tímido.
Él dijo: "Eres culpable de esto, planteaste ese monstruo con tus dobles raseros. Y morimos hoy por ti, por tus valores. Así que sé amable, apóyanos. No dejaré este país. Lucharemos aquí. ¿Y qué estará contigo si no nos protegen? El pragmatismo de Occidente, no el llamado de conciencia, funcionó. Los líderes mundiales se han dado cuenta de que es rentable para ellos hoy defender a Ucrania. Si no lo hacen, entonces será completamente: Rusia no se detendrá en Ucrania, irá más allá.
Su éxito ha sido garantizado por su consolidación, motivación. Además, sus éxitos reales se consolidan aún más, verá resultados. Has regresado a Kherson, ahora hablas de Melitopol, Mariupol. Y si en marzo alguien habló sobre el regreso de la situación el 24 de febrero, hoy ningún ucraniano dirá. Y ningún político occidental se permitirá declararlo.
Hablando de negociaciones, solo después de que el ejército ruso fue retirado de todos los territorios ocupados de Ucrania, pago de reparaciones y tribunales sobre delincuentes. Todos los cambios son el resultado de acciones no de una persona, sino de Ucrania. Y el presidente, el ejército, la gente y todos los que aman al presidente, y a todos los que no lo digieren orgánicamente. Lo hiciste todo. Porque extinguirás un fuego en tu casa.
Y cuando se apaga el fuego, desmonta quién y cómo durante el fuego se comportó. Pero primero necesitas salvar la casa. Y recuerda al final de la guerra. Recordando esto, fortalecerás tu subjetividad. Y no creas que el "danés que traiga regalos", incluso si son de Occidente, incluso si dicen las cosas correctas. Como dicen, "confía, pero verifique", ya te han traicionado a la vez. Por lo tanto, necesitas saber quién es tu amigo en realidad y quién juega el papel de tu amigo.
En el este, dicen: "Puedes confiar en cualquiera, pero el 100% solo cree en ti mismo". ¿Las elecciones en los Estados Unidos afectarán Ucrania? Nada ha cambiado. Además, las elecciones han demostrado a los estadounidenses que el tema del apoyo de Ucrania es muy importante. Los partidarios de Trump que se opusieron a este apoyo perdieron. Entre ellos había 30 demócratas que escribieron una carta, también fueron condenados por la sociedad. Dos temas dieron este resultado.
Una política interna preocupada, el aborto, el otro, el apoyo de Ucrania. Los demócratas jugaron de manera competente, aunque todos predijeron la derrota. Pero no olvides que el Congreso es una legislatura. Y el ejecutivo, el presidente, dos años más. Los resultados de las elecciones para usted deben ser muy optimistas. Pero olvídate de ellos. No te involucres en enfrentamientos intrapolíticos en Estados Unidos. Ucrania, por el contrario, tiene que influir en ellos mismo.
No los estadounidenses deberían usarlo en su agenda doméstica, pero usted. El Wall Street Journal escribió que Sullivan llegó a Kiev que Ucrania necesita buscar algunas condiciones realistas para las negociaciones. ¿Por qué el tema de las negociaciones en las páginas de los periódicos estadounidenses? ¿Puede ser que Sullivan viniera y dijera algo que no sabremos ahora? No escuché a Sullivan decir tales palabras, sino escucharlo con cuidado.
Si el periódico The Wall Street Journal o algún otro algo se dice al referirse a fuentes no identificadas, le dan deseado para el válido. Haga la pregunta de ¿a quién trabajan, cuyas narraciones están promoviendo? Y luego se aclarará. Durante todos estos ocho meses, hemos escuchado tal costumbre en el campo de la información. Algunos de ellos obtuvieron su confirmación, ¿comenzaron las negociaciones? Las negociaciones estaban en Estambul al principio.
¿Por qué estaban ellos? Porque entonces Rusia forzó. El mundo entero pensó que estabas capitulando. Але ви сіли за картковий стіл і почали пручатися. Тоді усілякі переговори припинилися. Наразі переговори ведуть на полі бою ваші солдати, більше ніхто.
Росія намагається видати бажане за дійсне через своїх колективних "генрі кіссінджерів". Навіщо нам на них реагувати? Я не чув з вуст офіційних осіб США у публічній площині все те, що іноді спливає у тій чи іншій газеті. Навпаки, чую зовсім інше.
Наприклад, коли пані посол ООН від США приїжджала до Києва, я чув, що вона казала. Я чув останній виступ Саллівана, заяви на G7, слова президента США. Мені, наприклад, ближчі слова, які говорять генерал Залужний, генерал Буданов чи генерал Годжес.
Ці люди говорять про те, що відбувається на землі, і саме це визначає порядок денний. І порядок денний, можливо, майбутніх переговорів. Про які переговори сьогодні може йтися, коли немає предмета переговорів? Гуманітарні переговори тривають вісім місяців.
У них активну участь беруть Туреччина та ООН. Вони розв'язуть питання військовополонених, зернового контракту. Можливо після завершення війни ця гуманітарна платформа стане базою для політичних переговорів. Але як я казав, це можливе після звільнення Криму та Донбасу.
Просте питання: чи Путін готовий звільнити політичним шляхом ці території? Ні. Виходить, його треба зупинити силою. Туреччина взяла на себе роль переговорника. Але разом з тим президент Ердоган заявляє про окупацію Криму, то знову згадує про переговори з РФ.
Як поводитиметься Туреччина далі? Туреччину обрали як дипломатичний майданчик Україна та Росія. Отже, вони довіряють їй у цьому питанні, впевнені — вона є чесним посередником. І Ердоган виконує свою роль у гуманітарній галузі. Туреччина забезпечує переговорну платформу.
ООН забезпечує політичний дах. І за вісім місяців я жодного разу не бачив, щоби з боку Туреччини інтереси України здали. Як і з боку ООН. Туреччина підписала зерновий договір та виконує його. Росія вирішила вийти із контракту.
Туреччина каже: "Ти виходиш, а я — ні, я виконуватиму те, під чим підписалася". Росія повертається. Розділяйте політичну та гуманітарну складову. До політики у переговорах насправді ситуація ще не дійшла.
Політичне питання розв'язуватиме не Туреччина, а Україна і Росія та країни, які підтримують Україну, — США, Великобританія, колективний Захід.
Коли дійде час до політичних переговорів, вони можуть відбутися в Туреччині, і вони принесуть потрібний результат і вам, і нам, і Туреччині. Усі пам'ятають, що Тегеран-1943 перетворився на Ялтинську, а потім на Потсдамську конференцію 1945 року.
Ця війна перебуває на рівні Тегерана-43. До Ялти та Потсдама в цій війні ще не дійшли. Україна обрала Туреччину, тому що ця країна — військово-стратегічний партнер, перша країна НАТО, яка поставила озброєння Україні раніше, ніж будь-хто в Альянсі.
Який інтерес Туреччини? Інтерес Туреччини "протікає" із Чорного моря. Далі — Лівія, Сирія, південний Кавказ, Середня та Центральна Азія. І на всій цій території Туреччина давно бодається з Росією. Спочатку з Російською імперією, потім із СРСР і нинішньою РФ.
І я не думаю, що Туреччина готова поступитися Росії. Де вона може щось уже брати — політично чи воєнною силою — вона бере. Туреччина — новий центр у новому багатополярному світі. Росія вже змушена з цим рахуватися.
Туреччина є регіональною державою, вона заявила, що світ — більший, ніж п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН. А для такої країни, як Україна, сила такого військово-стратегічного партнера як Туреччина важлива.
Ви не забули, що Борис Джонсон запропонував новий військово-політичний альянс: Великобританія, Польща, країни Балтії, Україна, Румунія та Туреччина. Але це справи майбутнього.
Спільного фото на початку саміту "Великої двадцятки" не обіцяли — ніхто не хоче фотографуватись із міністром закордонних справ РФ Лавровим. Навіщо він поїхав на Балі? Адже було ясно, що Росія буде ізгоєм. Не поїхати Росія не могла. Там таки двадцятка збирається.
Росія хоче бути однією із п'яти країн Ради Безпеки ООН. Але це вже не так — ні на полі бою, ні в дипломатії. Її місце в G7 і G20 тихо-тихо посідає Україна. І у військовому плані завдає поразки і на полі бою.
Путін не міг дозволити собі другого Самарканда, коли він сидів на одному дивані з президентом Білорусі та Ірану. Вирішили, що хай краще через цю екзекуцію пройде Лавров. Лавров сьогодні є, а завтра його нема.
А Путін для них скріпа, він вічний, як вони думають, йому репутацію псувати не можна. Зверніть увагу на те, як пропагандистські канали намагаються тримати Путіна осторонь під час негативних подій. Показують: Суровікін (командувач силами РФ в Україні. — Ред.
) ухвалює рішення разом із Шойгу (міністром оборони РФ. — Ред. ) залишити Херсон. Все ж таки розуміють, що в цій війні більше політики з боку Росії. І командує цією війною не Суровікін, і навіть не Шойгу, а політики, які ухвалювали рішення піти на цю авантюру.
Сьогодні помітне протистояння між політиками та військовими. Як завжди буває в російській, радянській історії — зміни почнуться згори, відбудеться якийсь переворот, можливо, воєнний. Наразі шукають "стрілочника".
Не думаю, що хтось із них готовий виступити у такій ролі, тим більше, якщо у них є гроші та влада. Опиратимуться таким як Пригожин, Кадиров ті, які знаходяться в інших структурах влади зі своїми можливостями та величезними грошима. Ми будемо свідками цікавих процесів.
Нагадаю, що Хрущов втратив своє крісло після Карибської кризи, яку сам же і затіяв. Він підвів усіх під ризик ядерної катастрофи на планеті, а цього не хотіли всі ті, хто сидів разом із ним у Кремлі.
Не думаю, що весь російський політичний істеблішмент згоден йти разом з Путіним до пекла або сидіти на лаві підсудних. Багато хто має величезні гроші, які зараз під санкціями. І йдеться не лише про олігархів. За таких умов Путін не хотів би залишати територію Кремля.
Важлива для нього як тема іміджу, так і безпеки. Він, як Сталін, який свого часу сидів у Кремлі і далі за свою дачу в Кунцево нікуди не їздив. І водночас за багато чим не встежив. Путін також намагається тримати все під контролем.
Хто ці люди, які можуть не погоджуватися з політикою Путіна, наскільки вони можуть вплинути на ситуацію, як швидко? До речі, після Херсона американський Інститут вивчення війни вже сказав, що у Кремлі назріває розкол. Вплинути можуть.
За часів СРСР була спроба перевороту ДКНС — усі, хто не погоджувався з Горбачовим, перебудовою, гласністю, спробували утримати владу. І тоді багато генералів перейшли на бік Єльцина. Напередодні СРСР виводив війська з Афганістану, програвши у тій війні.
Зрештою утворилася критична маса, і чайник закипів. Думаю, так теж станеться у путінській Росії. Потрібно посилювати ці процеси. Помилка Заходу в тому, що він дозволив росіянам, які тікають від мобілізації, залишити РФ.
Вони б і так не пішли б воювати, але разом з тим о першій годині "Х" пішли б на площу. Критична маса має залишатися всередині країни. Чим більше незадоволених на майданах, тим швидше росіяни наважаться.
Успіхи України на фронті та в дипломатії посилюватимуть процеси всередині Росії. Це вже видно з екранів російського телебачення. Але це не є проблемою України. Проблеми України та Заходу розв'язують на території України. Війна закінчиться поразкою Росії.
І за неї доведеться Росії відповідати. Хто буде? "Стрілочники", яких призначить Путін? А вони з цим погоджуються? В Індонезії можуть говорити, яким буде світ і Росія після Путіна? Сі Цзіньпін із Байденом в особистій довірчій розмові, звісно. Але не привселюдно.
Хіба в Тегерані 1943 говорили про те, що 1944 відкриється другий фронт, 1945 завершиться війна, яким буде новий світ? Ні. Спочатку треба було завершити війну. І про це говорили у публічній площині.
Думаю, у лідерів США та Китаю зараз багато тем для бесіди, включаючи повоєнний устрій світу, де кожна країна має мати свою роль, свої інтереси.
Де та грань, за якою США, Ізраїль та інші реагуватимуть на загрози співпраці Ірану та Росії в ядерній галузі? В Ірані протести перейшли у політичну площину. Таких не було за всю історію Ірану. 2009 року соціальний вибух керівництву вдалося придушити репресіями.
Але тоді була інша геополітична ситуація, зовнішній чинник відіграє велику роль. Нині не вдається. На Іран вже націлюються. Війська США у Саудівській Аравії приведені у стан підвищеної готовності. Окрім цього, на варті стоять Ізраїль, Туреччина, Азербайджан, Пакистан.
На боці Ірану лише Росія, яка може зіграти на темі ядерних технологій, які потрібні Ірану. Але не слід забувати, що Америка, Ізраїль до сьогодні не давали дозволу на це, і не дадуть — і тому війська в бойовій готовності.
Тема з дронами, як бачите, розв'язується і можна сказати, що ви її вже розв'язали. Вона не така складна тема, як балістичні ракети. Думаю, Ірану вже це пояснили.
Чи захоче ризикувати Іран з урахуванням внутрішньої політичної нестабільності? Росія тисне на Іран — Патрушев не випадково приїхав у Тегеран, допомога Ірану життєво необхідна. Путін після його візиту ще й сам зателефонував до президента Ірану.
Якщо Іран піде на це, він підпише собі смертний вирок. Може, Ірану легше домовитися про щось із Заходом? Давай почекаємо.
Іран дивиться на Росію, бачить, як на неї наїжджають, бачить, наскільки обережний Китай, і розуміє, що Іран на олівці зараз, як і Білорусь — ці дві країни на Заході від Росії не відокремлюють.
Але якщо ці дві країни захочуть якось дистанціюватися від Росії, до цього на Заході з розумінням поставляться. Батько Лукашенко надає свою територію Росії, але всіляко відмовляється від прямої участі зі своєю армією, щоби не допустити безпосередньої участі.